архітектура
дизайн інтер’єрів
дизайн меблів
предметний дизайн
технології
мода
мистецтво
ілюстрації
графіка
фотографії
Головна » інтер’єри, архітектура, БІОГРАФІЇ, графіка, мистецтво, СТАТТІ

Фріденсрайх Хундертвассер / Фрідріх Стовассер / (біографія)

четвер, 8 Липень 2010, Переглядів: 3,065

Фріденсрайх Хундертвассер (нім. Friedensreich Hundertwasser, 15 грудня 1928, Відень, Австрія — 19 лютого 2000, круїзний корабель, Нова Зеландія) — австрійський художник та архітектор відомий своїми яскравими творами та екологічною громадянською позицією. Справжнє ім’я — Фрідріх Штовассер (нім. Friedrich Stowasser). Художник також працював користуючись псевдонімами Фріденсрайх Реґентаґ (Friedensreich Regentag) та Дункельбунт Гундертвассер (Dunkelbunt Hundertwasser).

Фрідріх Штовассер народився 15 грудня 1928 у Відні. Батько австрієць, мати єврейка. З 1936 р. відвідував віденську школу в системі Монтессорі. Мати Elsa Stowasser померла в 1972 році. Свій псевдонім художник утворив, перевівши на німецький першу частину свого прізвища, яка схожа на слов’янське слово (Сто – Hundert). Придумане ним для себе ім’я – переробка його першого імені (Фрідріх в перекладі на сучасний німецька мова Фріденсрайх дослівно означає багатий світом).

У 1948 р. Хундертвассер недовгий час відвідував Віденську академію витончених мистецтв. Тоді ж він почав активно займатися творчістю. Сильний вплив на нього зробив Егон Шіле.

Свою архітектурну концепцію він виклав у декількох маніфестах і втілив в багатьох проектах. Його Ідеальний Дім – це безпечна затишна нора, яку зверху покриває трава, але нора з безліччю вікон-очей. У Новій Зеландії він побудував такий будинок, де дах переходить з боків на пагорб. На ній росте трава, яку іноді приходять пощипати барани.

Гундертвассер вважав, що не можна жити в однакових будинках-коробках: людям від цього погано. Кожен мешканець має право висунутися з свого вікна і розфарбувати або якось інакше змінити стіну навколо нього, куди рук і кисті вистачить (не кажучи вже про нутрощі будинку). Він очолив кілька проектів з реабілітації колишніх мануфактур – смутних коробок, які він перетворював на казкові тереми. Як і Гауді, Хундертвассер широко використовував биту керамічну плитку: робив з неї мозаїку, розцвічують до цього рівну і сумну поверхню. Він також насаджував на будинки золоті або блакитні куполи-маківки, що порушують монотонність прямий даху, і обладнав у стінах ніші для дерев. Найвідоміший такий проект – KunstHausWien – виставковий зал у Відні. Ідея з «деревами-квартиронаймачами» не випадкова: Хундертвассера займала екологія, і він вважав, що надати деревах і траві місце в будинку і на ньому – хоч якась компенсація за шкоду, яку індустріальне суспільство завдає природі. З цікавих фактів, варто відмітити що Хундертвассер завжди носив різні шкарпетки. І коли люди питали його чому, ви носите різні шкарпетки? Він завжди відповідав: А чому, власне, ви носите однакові?! Графіка Хундертвассера багатобарвна, геометричним. На перший погляд може здатися, що вона абстрактна, але це не так: за кожною картиною стоїть пояснення, ціла концепція. Найчастіше він зображує будинку й вікна.

У 1959 році Хундертвассер влаштував у Гамбурзі перформанс з безперервною лінією. Поки глядачі юрбилися в приміщенні, чекаючи подання, Хундертвассер, повзаючи буквально під ногами у них, почав вести свою лінію, вибравши точку внизу стіни. Протягом двох днів і двох ночей він і два його друга, Базон Брох (Bazon Broch) і Харальд Шульт (Harald Schult), безперервно малювали лінію на стінах – спочатку чорним, потім червоним, при світлі свічок, коли влада відключили електрику. Перформанс перервали, коли лінія досягла висоти 2,5 м. Хундертвассер нарікав, що йому не дали завершити задумане і дістатися до точки в центрі стелі, де б лінія-спіраль знайшла своє завершення.

Улюблена тварина Хундертвассера – равлик з будиночком на спині (див. його проект прапора для Нової Зеландії).

Хундертвассер багато працював також над дизайном державних прапорів, монет, поштових марок. У 1999 р. він приступив до свого останнього проекту, що отримав назву «Зелена цитадель Магдебурга».

Художник помер 19 лютого 2000 в Новій Зеландії.

Хронологія

1929 коли йому був рік, помер його батько-солдатів

1943 практично всі його родичі-євреї, включаючи бабусю і тітку, були відправлені в концтабір і там було вбито нацистами.

1948-1949 після закінчення гімназії Штовассер вступив до Віденської Академії Мистецтв, але припинив навчання через три місяці.

1949 Штовассер прийняв прізвище Хундертвассер. Поїздка до Італії

1950 Перебування в Парижі

1951 Подорожі в Марокко і в Туніс

1953 Хундертвассер малює свою першу спіраль

1958 Проголошує в монастирі Зеккау свій маніфест проти раціоналізму в архітектурі. Перший шлюб в Гібралтарі, який тривав до 1960.

1959 Посада доцента у Вищій Школі Мистецтв в Гамбурзі

1961 Перебування в Японії, писання картин на острові Хоккайдо. Успішна виставка в Токіо, отримання премії Майніті.

1962 Одруження на Юко Ікевада (шлюб тривав до 1966).

З 1967 – успіх, високий попит на його плакати, графіку, постери.

1972 Участь у телевізійному шоу W?nsch Dir was (побажав собі щось), з обговоренням художнього оформлення дахів і фасадів будинків.

1978 Розробка Маніфесту Миру і Прапору Миру на Близькому Сході.

З 1981 – посаду професора в Академії Мистецтв у Відні, до 1997. Отримання Великий Австрійської Премії Мистецтв і Премії за захист природи.

1983 Початок будівництва будинку Хундертвассера у Відні.

1984 Виступ проти проекту електростанції в Хайнбургер-Ау біля Відня, створив плакат Хайнбург – вільна природа – наша свобода.

1985 відкриття будинку Хундертвассера у Відні.

1988 проект нової системи оформлення автомобільних номерів в Австрії, який не був реалізований; початок роботи над котельні в Шпіттелау у Відні.

1990 відкриття придорожнього ресторану в Бад-Фіша в Нижній Австрії.

1991 відкриття музею робіт Хундертвассера (Кунстхаус) у Відні.

1992 Художнє оформлення котельні в Шпіттелау у Відні.

1995 Публікація Біблії з ілюстраціями Хундертвассера.

1997 Будівництво села на гарячих джерелах в Блюмау в Штирії.

Джерело інформації: журнал “культ особи”, вересень / жовтень 1999.

Половина Відня беззастережно пишається ним, друга половина обурюється, вважаючи, що, якщо дати автору волю, він зламаєте стару імперську архітектуру, переведе на корені знаменитий стиль Бідермайєра і забудує елегантну Відня своїми різнобарвними пряниковим будівлями, що змахує на оселі гномів з казок братів Грімм. “Хундертвассер – це кіч!” – Кричать ненависники. “Хундертвассер – геній!” – Сперечаються шанувальники. Ексцентричний, на всі руки майстер, провокатор, фанатик, космополіт у творчості і в житті, волоцюга і артист. І не по чуть-чуть, а на повну котушку. Загалом, людина-оркестр.

Будинок Хундертвассера у Відні (він так офіційно і називається в путівниках) – видовище небачене. Навіть не будинок, а спектакль, який-то середньовічний Міракль і мейерхольдовское ревю в одному флаконі. Розкреслену асиметричними чотирикутниками фасад, керамічна плитка як головний елемент декору, немає двох вікон однакової форми і розміру, нерівні стіни, підлоги, що нагадують лісову стежку. І все це в обрамленні божевільно-буйної рослинності всіх відтінків зелені. Прямо як у казці “Ганс і Гретель”: стіни були з печива, дах покривав пряник, а вікна були з льодяників. Це муніципальне житло – з найдорожчих в австрійській столиці, але коли Дім закінчили в 1986 році, від охочих оселитися в ньому відбою не було.

Хоча, кажуть, не всі мешканці витримують довго. По-перше, постійно бачать під вікнами пялящіхся туристів, по-друге, втомлюються, напевно, від нерівних підлог, особливо з похмілля. Все залежить від того, хто перемагає в душі квартиронаймача – естет або обиватель.

Репутація Хундертвассера – багатого і викликає художника – справедлива і поверхнева одночасно. Так, він володіє віллами в Нормандії, Венеції, Австрії і Нової Зеландії. Справді, чому б художнику, придумати дизайн новозеландського прапора, не обзавестися нерухомістю в Південній півкулі? На даху Музею сучасного мистецтва (KunstHaus) у Відні, такого ж веселого, божевільного й барвистого, як Будинок імені себе, Хундертвассер побудував пентхауз, де проходить його приватне життя. Правда, ділиться вона в рівній мірі між цілком респектабельним старовинним віденським будинком, Францією, Італією і милими його серцю екзотичними країнами.

Все почалося півстоліття тому, коли двадцятирічний юнак з єврейської родини, від якої після 1943 року майже нічого не залишилося, подорожуючи по Італії, змінив власне ім’я Фрідерік Стовассер на більш інтернаціональне й естетичне – Фріденсрайх Хундертвассер. Він встиг провчитися лише три місяці у віденській Академії витончених мистецтв у професора з символічним ім’ям Робін Християн Андерсен, зазнав впливу художників-експресіоністів Уолтера Кампманна і Егона Шіле і поїхав у довгу подорож. Змінювали один одного міста північної Італії, Тоскана, Рим, Неаполь, Сицилія, Флоренція. У Парижі він вступив у Школу витончених мистецтв, але після першого ж дня кинув заняття. Він створив власний оригінальний графічний стиль, схожий на божевільні воронки “Зоряної ночі” ван Гога і руйнування церкви Аристарха Лентулова. Спіраль, винайдена Хундертвассера в молодості, стала на все життя його улюбленою темою, формою і змістом. Він малював ці бурхливі, барвисті вири з пристрастю і захопленням. Зараз, до речі, графічні роботи Хундертвассера займають почесний поверх у KunstHaus. Він захоплювався теорією трансавтоматізма, був трохи сюрреалістом, трохи абстракціоністів, не уникнув впливу орнаментів і звивах архітектури Гауді, але головне – в кращому вигляді засвоїв всі відкриття російського авангарду 20-х років від Філонова до конструктивістів. Хоча, коли бачиш золотий купол над Будинком або глазуровані різнокольорові колони біля входу, чомусь згадується собор Василя Блаженного.

У любові в ті далекі роки був нещасливий. Двічі одружився – один раз на Гібралтарі, другий – в Японії. Перший шлюб протримався два роки, другий – п’ять. Зате тепер відомий на весь світ сімдесятирічний художник незмінно з’являється усюди в супроводі юних дівчат. Подруги часто змінюються, що викликає заздрість і цікавість колег і ділових партнерів. Хундертвассер завжди носить різні шкарпетки. Про це вам розповість кожен мешканець Відня – із захопленням або з презирством.

Він довгі роки епатував культурну громадськість екстравагантними витівками. Разом з художниками Ернстом Фукстом і Арнульфа Райнером заснував універсальну академію всіх творчих сфер “Пінтораріум”; читаючи лекції в гамбурзькій Академії витончених мистецтв, наполегливо малював разом з Базоном Броком і Хербертом Шульцем “Нескінченні лінію” – в результаті курс лекцій закінчився скандалом. Склав маніфест “Право на третю шкіру”, який голим прочитав в 1967 році в Мюнхені здивованої публіки. Друге “голе” виступ з маніфестом-бойкотом називалося “Loose from Loos”. Здається, в третій раз він влаштовував чоловічий стриптиз перед тодішнім мером Відня під час боротьби за проект свого Дому. Якщо врахувати, що мером була жінка, це вже скидається на легенду. Хоча чим Хундертвассер не жартує.

Почав розробляти авторський дизайн фасадів, декларуючи екологічну безкомпромісність. Взагалі взаємини з природою були завжди надзвичайно важливі для художника, дбайливо вписують свої об’єкти в її світ. Він з радістю брався за все, робив ескізи поштових марок і дуже в цьому досяг успіху, так що в 1997 році отримав гран-прі філателістів Німеччини. Фільм про нього показували в Канах; першим серед європейських художників Хундертвассер надихнув японських скульпторів по дереву, що створили за його зразкам різьблені скульптури.

Батьківщина початку пишатися своїм художником і влаштувала виставковий тур “Австрія представляє Хундертвассера континентах”. Він почав з Парижа і проїхав по Люксембургу, Марселю, Каїру, побував у Нью-Йорку та Бостоні, заскочив у Тель-Авів, Варшаву, Рейк’явік, Копенгаген, Дакар … Можна сміливо брати географічну карту і всюди ставити хрестики: Мехіко, Монреаль, Торонто, Брюссель, Будапешт, Ганновер, Бруклін, Меріленд … Хундертвассер ніколи не був у Росії, а шкода. Тут би його графіка напевно прижилася, він побачив би на власні очі об’єкти свого натхнення і головне – знайшов би аудиторію для своїх екологічних закликів, якщо б, звичайно, витримав загазованість нашого повітря.

Філософія цього громадянина світу та оборонця живої природи найефектніше ілюструється дизайном створеного ним Прапора світу для Близького Сходу, на якому сусідили зелений арабська півмісяць і блакитна зірка Давида на білому тлі. Супроводжувало прапор видання Маніфесту світу. Відкритий всім народам, Хундертвассер малював поштові марки для республік Сенегал і Берег Слонової Кістки. У День Хундертвассера у Вашингтоні (18 листопада 1980 року) на площі Правосуддя посадили перші дванадцять із сотні дерев, і художник представив Антиядерний плакат, які агітували за екологію проти ядерного озброєння. “Людина і природа повинні жити в гармонії”, – декларував Хундертвассер.

Він вважає, що живопис те саме релігійної діяльності. Він отримує стимули ззовні, відчуває якусь невідому силу, яка приходить або не приходить, щоб управляти рукою художника. У минулі часи сказали б, що це Муза. “Звичайно, ідіотська ідея, але надихає”, – усміхається художник. Він не визнає амбіцій на кшталт сили волі, освіченості та перфекціонізму. “Я хочу, щоб мене звали чарівником рослинності або чим-то в цьому роді”. Його ентузіазму вистачає на оформлення церков і на дизайн дитячих центрів, на розвиток сучасного мистецтва та на турботу про вигляд міста. Він удостоєний Почесної золотої медалі міста Відня та Почесною золотої медалі землі Штирія, з якою його пов’язує один з найгучніших проектів останніх років.

У містечку Блюмау на південно-сході Австрії шукали нафту, а відкрили два мінеральних джерела. У цьому регіоні подібне – не рідкість, так що розчаровані геологи закопали киплячі струмені назад і залили все бетоном. Але місцева влада не бажали здаватися. У Блюмау було вирішено побудувати оздоровчий центр.

Як раз незадовго до цього Хундертвассер придумав модель “Катя гір”. Її-то він і втілив у будівництві термального комплексу. Бад Блюмау перетворився в унікальний витвір мистецтва. Кілька корпусів готелю побудовані в впізнаваною, так улюбленої деякими і кого ненавидять іншими, манері. Віконця будиночків – як водиться, різних розмірів і форм – безсистемної розсипом пожвавлюють і без того забавні фасади. При вході на територію готелю стоять три джерела (і три складові частини?) – Фонтан-тріо фалічної форми, що б’є ключем. Всі будівлі вписані у вигадливий місцевий ландшафт, тому дахи будівель зеленою травою та кущами, будинки як би вибираються з-під землі, не порушуючи її природного покриву. Так працює принцип гармонійного союзу людини з природою, який Хундертвассер проповідує на словах і реалізує на ділі.

Свого часу Хундертвассер вивів теорію диктатури вікон і їх права на самовизначення. Він говорив про те, що будинки з упорядкованими лініями фасадів подібні до концтабору, що кожне вікно-індивідуум має право на своє власне життя. Будинки складаються не зі стін – це ілюзія, – а з вікон. Всі свої лукаві декларації художник чесно втілив в життя. Він побудував будівлі, вільні від загальноприйнятих норм і кліше, де природа і людина зустрілися не на грунті боротьби та самоствердження, а на основі творчості. Будинок Хундертвассера, що будувався з 1977 по 1986 рік, став першим вільним Домом і реалізацією мрії художника. У безконтрольною неправильності його ліній відчувалася пристрасть до пригод, приналежність до чарівної країні, де дотримуються права вікон і дерев, де підлоги не дають скучати у своїй нерівності, а дахи заростають буйною рослинністю. Де краса в широкому сенсі не має перешкод.

А поняття краси у творчості художника-фантаста дуже обширно. Він не вважає негожим братися за те, від чого будь-який метр шарахнув б. Здавалося б, що ще потрібно удачливому архітекторові і відомому на весь світ графіком? А потрібно йому в незначній дурниці, як, наприклад, дизайн жетонів для казино, бачити художню цінність. До речі, казино в Австрії всього нічого, шістнадцять штук, так що бізнес це солідний і престижний. Тому і жетони Хундертвассер робить не прості, а художні. З тими ж почуттями він береться за дизайн телефонних карток (привіт колекціонерам), поштових марок і плакатів. Хундертвассер захоплюється власним проектом Біблії і паралельно розробляє зовнішній дизайн для “Боїнга У 757″ німецьких ліній “Кондор”. Він будує літні села, ринки, оформляє книжкові обкладинки для бібліоклубов. Його твори щедро розкидані по світу. У Токіо встановлена інсталяція “Пам’ятник годинах XXI століття”. Якщо вас закине до Португалії, на Східному вокзалі Лісабона ви зупиніться перед грандіозним панно з кахлів “Занурення Атлантиди”. Але вже до Відня-то європейцю заїхати сам Бог велів. Так що сміливо залишайте розкішні палаци і музеї, Бельведер не помітить вашої відсутності, простить вас і Отто Вагнер, автор блискучих будівель в югендстіль. Прямим ходом рух у бік Ландштрассе, пробирайтеся крізь зелені джунглі рослин, сідаєте в кафе близько KunstHaus, милуйтеся різнокольоровим вітражем і думайте про те, що життя прекрасне.



Подібні публікації:

  1. Фріденсрайх Хундертвассер та його Казкові будинки
  2. Міський вокзал Bahnhof Uelzen, Німеччина (Хундертвассер)
  3. KunstHausWien – віденський Будинок мистецтва Хундертвассера
  4. Райт Френк Ллойд (біографія)

Залиште свої враження!



z