архітектура
дизайн інтер’єрів
дизайн меблів
предметний дизайн
технології
мода
мистецтво
ілюстрації
графіка
фотографії
Головна » БІОГРАФІЇ, фото

Лев Єфімов: «У мене немає свого стилю. Просто я знімаю те, що потрібно ».

вівторок, 11 Грудень 2012, Переглядів: 1,202

Fashion-фотограф, людина зі складним характером і художник з орієнтиром на душевний комфорт Лев Єфімов розповів Etoday як він працює, розвивається і як ставиться до сучасного мистецтва.

- Лев, пам’ятаєш самий перший знімок, який ти зробив і подумав «Ось це я майстер»?

- Це було в цьому році. Ми знімали рекламу готелю в Туреччині. Були досить різні, не дуже чіткі завдання від продакшн-компанії, а потрібно було знімати по 4-5 варіантів на кожній локації. І я про себе дивувався, що знімаю три хороші картинки з п’яти, коли потрібна одна, причому дуже швидко. Я відчув, що роблю це легко. А про перші свої картинки я ніколи так не думав.

- Чи правда, що раніше Ви пробували займатись бізнесом, а саме пророблували робити продвижение сайта?

- Да, був сумнийй досвід, але я досить швидко зрозумів, що це не моє. Мені блище до душі мистецтво.

- Зараз, у твоєму портфоліо велика кількість цікавих робіт. Якими очима ти дивишся на свої минулі фотографії сьогодні?

- Я скептично дивлюся навіть на ті роботи, які зробив не так давно. Бачу багато недоліків, над якими намагаюся працювати.

- Як ти можеш назвати свій стиль у фотографії?

- У мене немає стилю. Просто я знімаю те, що потрібно. Все залежить від того, що знімаю. Якщо це тести, я намагаюся зрозуміти те що потрібно для моделі. Якщо це журнальна зйомка, я намагаюся вникнути в тему, в завдання і максимально зробити у форматі цього журналу, просто опираючись на свій смак до гармонії. Тому, говорити про моєму стилі неможливо.

- Тоді можливо є фотографи роботи яких тобі подобається?

- Мені подобається як знімає Стівен Мейзелем. З Класиків – Аведон. З російських фотографів – Льоша Колпаков красиво знімає.

- Що ти робив, щоб з тобою почали співпрацювати провідні модельні агентства Москви і глянсові журнали?

- Нічого особливого. Протягом двох років я знімав дуже багато тестів тим моделями, які тільки починали свою кар’єру. Таким чином, багато агентств, редакції вже бачили мої фотографії у цих моделей. Так що, вони вже були знайомі з моїми роботами.

- А як відбувається взаємодія з журналами на даний момент?

- Одні телефонують і пропонують проект, інші, навпаки, принципово не дзвонять (посміхається).

- З чим це пов’язано? Складний характер?

- Раніше я був складніший. Надто прискіпливий до людей, до процесу. По початку, я переживав за результат і міг нервувати, коли процес йде як попало. А зазвичай, журнальні зйомки так і проходять. Приблизно у половини, процес абсолютно не організований. Я просто навчився закривати очі на цей бардак і спокійно робити свою справу, максимально добре, як це можливо в даній ситуації.

- За якими критеріями вибираєш моделей?

- Або я вже з ними працював і знаю на що вони здатні. Це в 90% випадків. Або я дивлюся їх бук і бачу як вони працювали на інших зйомках. За фотографії стає зрозуміло на що може бути здатна модель. І ще, звичайно, все залежить від роду зйомки. Не можна взяти Джима Керрі і знімати його в жахах. Це не правильно, з точки зору режисера, продюсера і очікувань глядача. Режисер шукає певний типаж актора. У фотографії теж саме. Під кожну зйомку, в ідеалі, шукається модель певного типажу, відповідного характеру. А на ділі найчастіше, зліпили з того що було, а потім що було, то і полюбили.

- Всі моделі на твоїх фотографіях дуже красиві, жіночні. А як ти ставишся до специфічних типажам?

- Мені подобаються жінки в стилі DG, розкішні, красиві діви. Зовні в жінці мені до душі все гармонійно-жіночне: губи, брови, стегна, харизма, погляд, а не інопланетяни незрозумілого статі.

- У звичайному житті тебе теж привертають саме такі жінки?

- У житті, моя дружина найкрасивіша.

- А що стосується зйомок мужчін.С ними легше працювати, ніж з дівчатами? Чи навпаки?

- Жінку, звичайно, цікавіше знімати, але чоловіка простіше. Він туди повернувся, сюди повернувся, глянув суворіше, ось і вся зйомка.

- А майстер-класи проводиш?

- Коли жив у Москві проводив декілька безкоштовних семінарів.

- Як ти взаємодієш з Європою?

- Якби я був самотній романтичний гей, я б давно вже жив і працював у Парижі чи Нью-Йорку. Але я вибрав жити з родиною, з дітьми, тому мені прагнути туди просто не за чим. Щоб туди прагнути, треба туди приїхати, жити і працювати. Мене запрошували і не раз, але я зрозумів, що по життю мені потрібно інше.

- Ти знімаєш тільки комерцію або в тебе бувають творчі зйомки?

- Творчі зйомки часто проходили, коли жив у Москві, а зараз на це просто немає часу. Воно йде на духовний розвиток.

- І в чому полягає духовний розвиток?

- Я розмірковую навіщо людина живе на планеті. Читаю книги, останнім часом наукові та навколонаукові, езотерику. Це змінює мій погляд на життя, на світ, на людей, на події, на те що і як робимо, чому і навіщо.

- Натхнення – це щось реально існуюче або просто вигадка?

- Натхнення реально і потрібно на якісь творчі речі, а для комерції – це просто робочий стан, гарний настрій. Натхнення більше застосовне до художника. Він надихнувся і написав картину.

- А хіба фотограф не художник?

- Якщо фотограф 15 років знімає групу дітей в дитячому садку, який же він художник? Є, звичайно, фотографи, яких можна назвати художниками. Їм взагалі не цікава комерційна картинка і вони все життя знімають для галерей.

- А у тебе немає в планах виставити свої роботи?

- Ні. Зараз фотографія перестала бути для мене всеосяжної, цікавою поживою для розуму, яка займає все моє простір. Раніше вона володіла 90% мого мислення, а зараз займає, добре якщо 5. Зараз поле для роздумів збільшилася. У житті дуже багато цікавих речей крім фотографії, чим я можу захопитися, як майже 6 років тому захопився фотографією. Я хочу стати художником, який малює.

- Живопис?

- Так, скоріше всього живопис.

- І як давно ти захопився цим видом мистецтва?

- Малюю з дитинства. Але поки я інтенсивно знімав, мої художні амбіції виливалися в фотографії. А зараз я хочу продовжити малювати. Але становлення митця – це довгий процес. Можна почати виставлятися через десять років, коли я буду впевнений, що роботи сильні.

- У якому напрямок пишеш картини?

- Моє напрямок – це гарний настрій, душевний комфорт. Це коли ти бачиш роботу і в тебе добре на душі. Коли ти дивишся більшість сучасного мистецтва і з’являється чи то блювотний рефлекс, чи то огиду. У мене так. А я хочу, щоб мої картини викликали у людей позитивні емоції, немов вони дивляться на захід. Але в моєму випадку, це буде не пейзаж. Я ще в процесі міркування над цим. У мене є ідея для деяких серій, але це трудомістка робота. Як тільки я добудую будинок, у мене буде своя майстерня, де я буду над цим працювати.

- Є художники які тебе надихають?

- Я намагаюся ні на що не дивитися, щоб не привертати увагу до художників. Тому що, якщо хтось сподобається, волею не волею почнеш наслідувати. А я хочу знайти своє без посередників. Індивідуальність буду шукати самостійно на відміну від фотографії комерційної, де наслідування норма для 99%.

Інтерв’ю підготувала Олена Тимченко.
Twitter: Ms_Patisson.

Фотограф: Lana Pavlova

Пропонуємо нашим читачам також поглянути на деякі роботи фотографа Льва Єфімова:



Подібні публікації:

  1. Собаки з притулку: інтерв’ю з Traer Scott
  2. Бананові скульптури «Banana Carvings» від Suu. Коли банан – це не просто банан
  3. Іграшки Santani
  4. Інтерв’ю з дизайнером меблів Даніелем Михаликом

Залиште свої враження!



z